Folk Tale

Кравець і вовк

AuthorІван Якович Рудченко
Book TitleНародные южнорусские сказки
Publication Date0
LanguageUkrainian
OriginUkraine

Як був у попа кравець і пішов на село робити, а в той час безщасному вовкові не послав біг корму. Він зліз на гору да й просе бога: «Дай, господи, їсти, а то вмру!» — «Ох, іди ж, — каже, — вовче, що нападеш попове, то й їсти тобі готове».

От, іде вовк. Ходе кобила. «Здоров була, кобило! А чия ти єсть?» — «Ох, вовче, я попова!» — «Ти ж мені їсти готова!» — «Ох, подивися ж, — каже, — вовче, я була в городі, принесла бумаги». Став вовк, дивиться в бумаги. Кобила як стрибнула... Оглянулась — так і вовка не взирила. От, іде вовк та й думає: «Який дурень єсть!.. Чи я пан, чи я письменний, що ще мені в бумаги дивиться?!»

Іде вовк, аж ходить баран. «Здоров був, баране! А чий ти єсть?» — «Поповни». — «Ти ж мені їсти готовий!» — «Ой, стань же ти, вовче, в долині, а я піду на гору; роззяв ріт, так я сам тобі вскочу». Як розогнавсь баран, як дав йому в лоб — дак трохи не заснув вовк. От, іде вовк та й думає: «Який я дурень!.. Чи я пан, чи що, шо ще захотів легкого хліба?!»

Стрів вовк свині. «Здорові були, свині! А чиї ви єсть?» — «Попови!» — «Ви ж мені їсти готові!» — «Ох, вовче-братику, зволь же нам хоч пісню заспівать». Поти свині вовка манили, поки люди взгляділи вовка да й прогнали.

От, іде вовк і стрічає кравця. «Здоров був, кравче! А чий ти єсть?» — «Поповни!» — «Ти ж мені їсти готовий!» — «Ох, вовче-братику, дозволь же мені хоч умицця на послідній дорозі, — от, дай же ще і хвоста втертись». От, кравець у хвіст руки як умотав, як опустив три аршини, так вовк там трохи й не гигнув... От, кравець як одумавсь, як побіг та на дуба й сховавсь.

Став вовк думати-гадати як би того кравця здогнати. Зібрав собі молодців і підійшов якраз під того дуба. «Он де, братці, сидить кравець на дубі. Ох, нумте, братці, як би його достати...» От, ліг безхвостий насподі, а ті всі на його зверху, — от уже одному вовку стати і кравця достати. Той кравець каже: «Понюхаю хоч на послідній дорозі табаки». Понюхавши: ачхи! А вовк думав, що кричить: аршин! Як пирсне відтіля, як посиплються вовки, як ухопили того вовка, розірвали. І пропав бідний!..


Text viewBook